Твір-роздум: Поки жива мова — живий народ

Що таке народ? Певне скупчення людей, що проживають на конкретній території? Люди, які об’єднані на законодавчому рівні? Немає. Народ – це люди, які мають щось спільне: культуру, традиції, мову. Адже правду кажуть, без мови немає нації. Хто ми без мови?

Рідна мова – це слова, які ми вивчаємо з першої маминої пісні, які до глибини душі можуть нас зворушити. Мова – це показник нашої історії, саме він з’єднує нас з нашими предками. А як кажуть, без минулого не існує майбутнього.

Народ, який забув свою мову, втрачає свій вигляд. Дійсно, якщо ти не визнаєш або не знаєш свою мову, то в своїй країні ти будеш чужим. У тебе не буде друзів, не буде людей, які зможуть підтримати в скрутну хвилину. Найстрашніше для людини, це стати ніким, втратити свій вигляд, повільно вмирати серед чужих людей. Саме тому, людина, яка знає та поважає рідну мову, має право знаходитися в товаристві тих, кого він любить, адже мова – це тонка нитка, яка нас об’єднує.

Якщо очі — дзеркало душі, то мова — душа народу. А хіба може жити будь-народ без душі, тобто без мови? Історія знає багато прикладів, коли під попелом століть загинула і народ, і його мова. В якості прикладу, латину, вона «живе» тільки в медицині, в книжках та підручниках, але якого народу служить рідній? Ніякому!

Поки жива мова в устах народу, доти живий і народ. Все, що люди роблять у світі здійснюється за допомогою мови. Не можна без нього працювати. Він призначений для того, щоб люди могли спілкуватися, обмінюватися інформацією і співіснувати.

Мова — це той дар, який дається кожній людині від матері, а народу передасться від покоління до покоління як найдорожчий скарб.

Говорити про важливість мови можна дуже довго. Адже це дійсно найцінніший скарб. Але найголовніше те, що ми повинна її вивчати, пам’ятати, де б нас не закинула доля. Мова – це наше відображення, саме тому знання про нього ми повинні примножувати, щоб зберегти і донести до наступних поколінь. Адже поки жива мова – живий і народ.

Предложения интернет-магазинов