Біографія Буніна

У дев’ятнадцятому столітті 1870 році в десятому за рахунком місяці у збіднілій дворянській осередку суспільства з’явився на світ немовля, якого нарекли Іваном.

Дитячі роки хлопчик мешкав у родинному маєтку поблизу містечка Єльця. Це середня смуга Росії. Це дуже мальовничі місця. Саме вони залишили яскравий відбиток у свідомості майбутнього письменника. Згодом він відобразить побачені краси у своїх творах.

Читанню, арифметиці і навчали грамоті Івана Буніна будинку.

В одинадцятирічному віці його віддали до гімназії, але за сумним збігом обставин майбутній письменник її не закінчив. Своєю освітою він зобов’язаний старшому братові Юрію. Він, як міг, навчав молодшого брата всьому, що знав і вмів сам.

У Івана завжди виявлялася непереборна тяга до літературної творчості. У 1888 році побачили світ перші вірші, які належать його перу. Ім’я починаючого поета став здобувати популярність. А віршики його мали певний успіх.

Варто відзначити той факт, що Бунін був особисто знайомий з Максимом Горьким, Олексієм Толстим, Антоном Чеховим. Причому останній, зробив величезний вплив на особистість і творчість Івана Олексійовича.

Революція 1917 року була не зрозуміла письменником, і з цієї причини він прийняв рішення емігрувати з Росії назавжди. Його натурі суперечило рішення конфлікту військовим шляхом.

Якщо говорити про життя Івана Буніна в еміграції, то, можна сказати, це низка переїздів з однієї країни в іншу Таким чином він об’їхав майже всю Африку, частину Азії і Європи.

Незважаючи на відірваність від батьківщини Бунін плідно працює. Саме в еміграції написані його кращі тексти, які увійшли в скарбницю світової літератури.

Роман «Життя Арсеньєва» дозволив Івану Олексійовичу отримати найвищу літературну нагороду – нобелівську премію.

Незадовго до смерті здоров’я Буніна похитнулося. Він багато і довго хворів, але до останніх днів не зраджував літературі.

В кінці життя він бажав завершити літературний портрет Антона Чехова, але смерть не дала Івану завершити розпочату роботу. Адже Антон Павлович Чехов був його кумиром. Створений би літературний портрет Чехова міг стати даниною поваги до пам’яті класика.

У 1953 році у Франції серце Івана Олексійовича Буніна перестало битися. Прах його покоїться на одному з кладовищ Франції.

Також варто навести деякі цікаві факти з життя Івана Олексійовича.

По-перше, його домашню освіту (навчав наук старший брат) не завадило Івану двічі стати лауреатом Пушкінської премії в галузі літератури.

По-друге, перша проба пера відбулася в сімнадцятирічному віці, як наслідування Пушкіну.

По-третє, Іван – це перший російський літератор – володар Нобелівської премії.

По-четверте, Іван був, можна сказати, невдахою в амурних справах. Його любов Варвара не стала його дружиною. А інші його обраниці не принесли йому справжнього людського щастя та сімейного заспокоєння.

По-п’яте, Іван Олексійович всіма фібрами душі прагнув з еміграції в Росію, але його це прагнення не було здійснено.

По-шосте, сім’я Буніна була в родстві з Василем Андрійовичем Жуковським. Івану цей факт імпонував.

В-сьомих, Бунін, можна сказати, фаталіст. Він пророчо передбачив власну смерть в одній з останніх записів у щоденнику.

Предложения интернет-магазинов