Іван Нечуй -Левицький

Біографія Івана Нечуй-Левицького

Іван Левицький народився 25 листопада 1838 року в Стеблеві, в сім’ї сільського священика. Батько його був освіченою людиною прогресивних поглядів, мав велику домашню книгозбірню і на власні кошти влаштував школу для селян, в якій його син і навчився читати й писати. Змалку І. Левицький познайомився з історією України з книжок у батьківській бібліотеці. На сьомому році життя хлопця віддали в науку до дядька, який вчителював у духовному училищі приБогуславському монастирі. Там опанував латинську, грецьку та церковнослов’янську мови. Незважаючи на сувору дисципліну, покарання й схоластичні методи викладання, Левицький навчався успішно й після училища в чотирнадцятилітньому віці вступив до Київської духовної семінарії, де навчався з 1853 по 1859 рік. У семінарії захоплювався творами Т.Шевченка, О.Пушкіна та М.Гоголя.

Закінчивши семінарію, І. Левицький рік хворів, а потім деякий час працював у Богуславському духовному училищі викладачем церковнослов’янської мови, арифметики тагеографії. 1861 року Левицький вступає до Київської духовної академії. Не задовольняючись рівнем освіти в академії, вдосконалює свої знання самотужки: вивчає французьку й німецьку мови, читає твори української та російської класики, європейських письменників Данте,Сервантеса, Лесажа(фр.)укр. та ін., цікавиться творами прогресивних філософів того часу. 1865року І. Левицький закінчує академію із званням магістра, але відмовляється від духовної кар’єри й викладає російську мову, літературу, історію та географію в Полтавській духовній семінарії (1865—1866), в гімназіях Каліша (1866—1867) та Седлеця (1867—1872).

Одночасно з педагогічною діяльністю І. Левицький починає писати. У 60-х роках він написав комедію «Жизнь пропив, долю проспав» і повість «Наймит Яріш Джеря». Працюючи в Полтавській семінарії, він у 1865 році створює повість «Дві московки». Згодом з’явилися оповідання «Панас Круть» та велика стаття «Світогляд українського народу в прикладі до сьогочасності», що побачили світ у львівському журналі «Правда», оскільки через Валуєвський циркуляр 1863 року українська література наНаддніпрянщині була під забороною. З 1873 року І. Левицький працює у Кишинівській чоловічій гімназії викладачем російської словесності, де очолює гурток прогресивно настроєних учителів, які на таємних зібраннях обговорювали гострі національні та соціальні проблеми. У той час І. Левицький, який пропагував у Кишиневі українську літературу, потрапив під таємний нагляд жандармерії. 1874 року вийшов у світ роман «Хмари», а наступного року — драматичні твори «Маруся Богуславка», «На Кожум’яках» та оповідання «Благословіть бабі Палажці скоропостижно вмерти».
Пізніше письменник створює такі шедеври української літератури, як «Микола Джеря» (1878), «Кайдашева сім’я» (1879), «Бурлачка» (1880), «Старосвітські батюшки та матушки» (1884). 1885 року І.Нечуй-Левицький йде у відставку й перебирається до Києва, де присвячує себе винятково літературній праці. У Києві він написав оповідання «Пропащі» (1888) та «Афонський пройдисвіт» (1890), казку «Скривджені» (1892), повість «Поміж порогами» (1893). На початку століття письменник звертається до малих форм прози, пише здебільшого статті, нариси, зокрема статті «Сорок п’яті роковини смерті Тараса Шевченка» (1906) та «Українська поезія». До кінця життя І. Левицький жив майже у злиднях, у маленькій квартирі на Пушкінській вулиці, лише влітку виїздив до родичів у село або в Білу Церкву. До останніх сил працював, щоб завершити літературні праці. Останні дні провів на Дегтярівці, у так званому «шпиталі для одиноких людей», де й помер без догляду1918 року. Поховано його на Байковому кладовищі.

 

Біографія Івана Нечуй-Левицького 2 варіант

Іван Семенович Левицький (літ . псевдоніми — І. Нечуй -Левицький , І. Нечуй ) народився 13 листопада 1838 р . в м. Стеблеві на Київщині у сім’ї священика . Навчався в духовному училищі та в семінарії . Закінчив Київську духовну академі ю. Учител ював у Полтавській семінарії , у гімназіях Каліша , Седлеця , Кишинева . Вийшовши у відставку , оселився в Києві , де й провів решту життя . Помер І. Нечуй -Левицький 2 квітня 1918 р . Початок літературної діяльності І. Нечуя -Левицького припав на 60-ті роки . У 70-х — 80-х рр . були написані найбільш відомі твори письменника — «Микола Джеря », «Кайдашева сім ’я», «Бурлачка », «Старосвітські батюшки та матушки », «Хмари ». На тлі худо жніх пошуків кінця ХІХ — поч . ХХ ст . його творчість відзначалась тематичним і стильовим консерватизмом . Для прози І. Нечуя -Левицького характерне реалістичне відобра ження дійсності . Основна тема його творів — селянська . Увагу автора привертає соціальна проблематика . Він розкриває вплив кріпацтва на долі й мораль селян , показує процеси , що відбувалися в українському селі після скасування кріпосної залежності . У повісті «Микола Джеря » письменник зобразив селянина -правдошукача , життя якого було змарноване в постійній боротьбі з різноманітними проявами несправедливості . У повісті «Кайдашева сім ’я» прозаїк змал ював широку картину складних процесів , зумовлених селянсько реформо. На думку автора , саме соціально -економічні причини змінили традиційний устрій народного життя . Вони позначились не лише на майнових відносинах , а й на всьому комплексі народної звичаєвості , моралі та психологічному складі селянина . В окремих творах письменник змал ював життя української інтелігенції — найбільш глибоко ця тема розкрита в романі «Хмари ». Значний інтерес становлять фольклористичні та літературно -публіцистичні праці І. Нечуя -Левицького .

Предложения интернет-магазинов